Нестабільність суглоба

Види та ступеня нестабільності суглоба

Залежно від ураженого зчленування розрізняють нестабільність плечового, ліктьового, колінного та інших суглобів. За ступенем ураження суглоба розрізняють такі:

• 1 ступінь - є пошкодження структури менше половини обсягу волокон, при цьому загальна цілісність зв'язки ще не порушена.

• 2 ступінь - спостерігається травматичне ушкодження більш ніж половина обсягу волокон, виявляється надрив зв'язок. Пошкоджений суглоб обмежений у русі.

• 3 ступінь - відбувається повний розрив зв'язок, суглоб патологічно рухливий. На даному етапі нестабільність часто супроводжується пошкодженням сусідніх структур — хрящів, менісків та капсул, а також одночасного ураження зв'язок (наприклад, хрестоподібної та бічної у колінному суглобі).

Симптоми нестабільності суглобів

Симптоматика патології безпосередньо залежить від виду суглоба, виду його ушкодження, навантаження та виконуваних функцій. Загалом нестабільний суглоб може проявляти себе в такий спосіб.

• Локальний набряк м'яких тканин.

• Больовий синдром, особливо під навантаженням та при різких рухах.

• Відчуття нестійкості (наприклад, при нестабільності колінного суглоба).

• Надмірна рухливість, «розбовтаність» суглоба.

• Візуальне збільшення розміру.

• Згодом – атрофія м'язів, неможливість виконання силових рухів.

Діагностика нестабільності суглоба

Ортопед здійснює зовнішній огляд, перевіряє амплітуду рухів, за допомогою клінічних тестів оцінює загальну функціональність суглоба, збирає відомості про травми. Для отримання докладної інформації про стан суглоба використовуються методи інструментальної діагностики. Найінформативнішим і найточнішим з них є ядерно-магнітна резонансна томографія (ЯМРТ).

Також діагностика може включати УЗД суглоба, рентгенівські знімки на наявність мікротріщин і зміщень, комп'ютерну томографію, що дає можливість пошарового дослідження хрящових, кісткових і м'яких тканин зчленування.

Методи лікування

Терапевтичне лікування нестабільного суглоба

Консервативна терапія спрямована, в першу чергу, на виключення провокуючих факторів, часто буває необхідна зміна фізичної діяльності, щоб уникнути підвищених навантажень на суглоб.

Пацієнту також може бути призначено, залежно від ступеня ураження та локалізації суглоба:

• фізіотерапевтичне лікування (електрофорез, парафін, УВЧ);

• спеціальний комплекс лікувальної фізкультури на відновлення м'язового каркаса;

• носіння спеціальних ортрезів чи накладення гіпсової пов'язки обмеження рухливості суглоба;

• масаж для зняття болю та набряклості;

• кріотерапія, що сприяє звуженню кровоносних судин та зняття набряку;

• лікарські препарати (нестероїдні протизапальні засоби, анальгетики тощо);

Терапевтична допомога служить в основному для зняття симптоматики та уповільнення процесу руйнування суглобових тканин.

Хірургічне лікування нестабільного суглоба

При високому ступені нестабільності консервативне лікування є неефективним, для лікування необхідна хірургічна операція. Її обсяг та техніка залежать від локалізації суглоба та його клінічного стану. Зокрема, виконуються такі види операцій.

Капсулографія

Повторні вивихи, як правило, ведуть до збільшення капсули суглоба, що, своєю чергою, дозволяє голівці легко зісковзувати при черговому навантаженні. Операція спрямована на зменшення обсягу капсулярної кишені.

Артроскопічна реконструкція зв'язок

Виконується при підтвердженому розриві зв'язок. Являє собою реконструктивну операцію з використанням трансплантатів для створення нової зв'язки, оскільки відновити пошкоджену вже неможливо. Можуть використовуватися як синтетичні протези, і трансплантати з власних тканин пацієнта. Для їхньої фіксації використовуються різні конструктивні системи — інтерферентні гвинти BIO-RCI, комплекси RIGID-FIX, BIO-INTRAFIX та інші.

Також, застосовуються техніки пластики суглобової губи, різні кістковопластичні методики та ін.

Всі хірургічні операції, що використовуються, довели свою ефективність і безпеку. Виконуються за умов хірургічного стаціонару клініки. Використання сучасного мікрохірургічного обладнання та ендоскопічного інструментарію дозволяють виконувати втручання з мінімальною травмою та гарним довгостроковим ефектом.

Більше про артроскопію>>>