Головна › Отоларингологія › ЛОР - Захворювання
Хронічний риніт
Що таке хронічний риніт?
_edited_edited.png)
Хронічний риніт – це запалення слизової оболонки носа, що перейшло у хронічну форму. Простіше кажучи, це нежить, який завжди з тобою. На відміну від синуситу, який залучає придаткові пазухи, при риніті уражаються тільки носові ходи, але ці два захворювання часто ходять «парою».
Механізм розвитку риніту передбачає запалення слизової оболонки та її набряк у відповідь на вплив несприятливих факторів. Запальні зміни провокують переповнення судин слизової оболонки, перетікання слизу в міжклітинний простір, що супроводжується гіперемією та збільшенням товщини слизової оболонки, а також порушенням носового дихання.
Активне запалення супроводжується рясною ексудацією, через що при риніті з'являються соплі (рясна відокремлювана з носа). Порушення вентиляції синусів, застійні явища, дихання ротом провокують поширення запалення. Хронічному риніту нерідко супроводжують отит, тонзиліт, синусит, фарингіт, ларингіт, бронхіт. Млявий запальний процес є причиною порушень трофіки слизових з наступною зміною їх структури та властивостей.
При хронічному перебігу запалення вражає всі шари слизової оболонки, а в занедбаних випадках - носові кісткові стінки. Хвороба аж ніяк не дрібниця і що завдає далеко не тільки етичні незручності. Це патологія, що вимагає серйозного лікування і є непростим завданням, вирішити яку під силу тільки фахівцю.
Види
Хронічний риніт класифікують за патогенетичним механізмом та причинами виникнення. Захворювання може протікати у таких формах:
• Катаральний. Супроводжується збільшеним виробленням слизу. Виявляється помірною періодичною закладеністю носа та порушеннями носового дихання. Як правило, закладеність проходить при зміні середовища або положення тіла у просторі. При ендоскопічному дослідженні виявляється гіперемія слизової оболонки.
• Гіпертрофічній. Супроводжується помірним виробленням слизу. Виявляється вираженою постійною або періодичною закладеністю носа, якої не завжди допомагають позбутися лікарські препарати. При ендоскопічному дослідженні виявляється звуження носових ходів через розростання слизової оболонки. Гіпертрофічний хронічний риніт може бути осередковим (при гіперплазії окремих ділянок слизової оболонки) або дифузним (коли сполучна тканина розростається по всій площі оболонок носа).
• Атрофічній. Супроводжується витонченням слизової носа, виділенням жовтуватого або зеленого слизу, що висихає з утворенням тонких скоринок, що призводить до порушення носового дихання, незважаючи на розширення носових ходів. При атрофічному риніті хворого турбують сухість та свербіж у носі. Поступово слизова оболонка втрачає захисні функції, легко травмується. На місці травм формуються крововиливи або виразки. При інфікуванні ранок клебсієлою, розвивається озена - смердючий нежить, з рясним утворенням брудно-сірих кірок.
• Вазомоторний. Буває алергічним та нейровегетативним. Перший тип обумовлений постійним контактом з алергенами (пилом, вовною тварин, пилком рослин) і супроводжується чханням, свербінням у носі, вираженою ринореєю (рясні рідкі соплі). Нейровегетативна форма хронічного вазомоторного риніту базується на порушеннях тонусу судинних стінок, часто супроводжує інші судинні патології, ВСД, неврологічне розлади. Виявляється поперемінною закладеністю носа, виділенням прозорого рідкого слизу при зміні положення тіла, перепадах температури або на тлі стресу.
Окремо виділяють хронічний медикаментозний риніт. Ця форма виникає при тривалому вживанні препаратів системної дії або судинозвужувальних крапель у ніс. Виявляється як вазомоторний варіант. Нерідко супроводжується атрофічними або гіпертрофічними змінами слизової оболонки.
Симптоми
Симптоми хронічного риніту для всіх форм захворювання схожі та включають такі прояви:
• Порушення носового дихання. Іноді пацієнти скаржаться на різку закладеність, періодичні порушення дихання тільки в нічний час або за певних умов (при виході на вулицю, фізичних навантаженнях, після нахилів).
• Виділення з носа. Слиз може бути прозорим і рідким, як вода. У деяких випадках спостерігаються густі та в'язкі соплі. Жовте або зелене забарвлення вказує на приєднання бактеріальної інфекції.
• Сухість. Пацієнти скаржаться на часте відчуття сухості в носі, свербіж, лоскотання, чхання.
Через розлад дихання носом пацієнти з хронічним ринітом хропуть, страждають від періодичних пауз дихання уві сні, прокидаються вночі. Нерідко постійному нежитю супроводжують головний біль. При набряку слизових можливе поширення запалення на слухові труби, що проявляється вушним болем та зниженням слуху.
Причини
Запальні зміни в порожнині носа можуть бути спричинені впливом наступних факторів:
• Температура та вологість. Сухе та гаряче повітря висушує слизові оболонки, внаслідок чого вони втрачають захисні властивості. Низькі температури негативно впливають на тонус судинних стінок.
• Місцеві запальні зміни. На слизову оболонку носа легко поширюються патологічні зміни в прилеглих областях (додаткових синусах, мигдаликах).
• Алергені. При сенсибілізації організму до певних речовин, частий контакт із нею провокує підвищення інтенсивності патологічної реакції.
• Травми. Забиті місця, переломи, застрявання сторонніх тіл стає причиною зміни анатомії носа, порушень вентиляції та дренажу слизу, що сприятливо для розвитку запалення.
• Ліки. Зміни тонусу судин слизової носа відбувається на фоні приймання антигіпертензивних препаратів та застосування судинозвужувальних крапель від нежиті (довше 7 днів).
• Зовнішні чинники. Хронічний риніт може виникати, якщо людина працює на шкідливому виробництві, контактує з будівельним або металевим пилом, грибками, газами.
Діагностика
Обстеження з приводу хронічного риніту включає збирання анамнезу та скарг хворого, за якими лікар може виявити момент переходу гострого нежитю у хронічну форму та можливі причини цього стану. Для виявлення патологічних змін ЛОР проводить огляд (передню та задню риноскопію, ендоскопію порожнини носа). Під час огляду може бути виявлено об'єктивні симптоми хронічного риніту, атрофія чи гіпертрофія слизових. За показаннями призначають рентгенографію або КТ, щоб оцінити стан пазух придаткових.
Лабораторне обстеження включає загальний та біохімічний аналізи крові, мікроскопічне та бактеріологічне дослідження відокремлюваного з носа. При підозрі на алергічну чи неврологічну природу захворювання, ЛОР спрямовує до невролога чи алерголога-імунолога. Кожен із цих лікарів може призначити власне обстеження.
Методи лікування
Характер лікувальних заходів залежить від форми даної патології (катаральна, вазомоторна, гіпертрофічна, атрофічна та ін), а їхня підсумкова ефективність - багато в чому від точно встановленої першопричини. Тому така важлива діагностика та лікування у досвідченого фахівця.
Хірургічне
Пацієнтам з хронічним гіпертрофічним або вазомоторним ринітом, що не піддається консервативній терапії, лікар може запропонувати операцію. Сучасна медицина має в своєму розпорядженні щадні безкровні методики хірургічного втручання, спрямованими на зменшення обсягу слизової оболонки в області носової раковини.
Радіохвильова вазотомія носових раковин має на увазі контрольований вплив променем певної інтенсивності на зони гіпертрофії. Процедуру проводять під місцевою анестезією. Вона займає трохи більше 20 хвилин. Медичне спостереження пацієнтом триває 1-2 години.
При їх неефективності рекомендується інструментальне видалення частини носової раковини. Вибір операційної техніки залежить від індивідуальної клінічної картини, а її результат від досвіду ЛОР-хірурга та якості обладнання.
Інструментальна вазотомія носових раковин має на увазі видалення надлишкової тканини за допомогою хірургічного інструментарію. Операція займає до 40 хвилин, проводиться під загальним наркозом. Пацієнт перебуває у стаціонарі 1-2 дні.
Консервативне
Терапія спрямована на відновлення носового дихання та підвищення якості життя пацієнта. У складі комплексного лікування призначають дієту (відмова від гострих, смажених, жирних продуктів та харчових добавок), а також дихальну гімнастику. Медикаментозне лікування обирають, виходячи з форми та причин захворювання.
При катаральному риніті призначають антибактеріальні засоби, при атрофічному – подразнюючі препарати, при вазомоторному – антигістамінні засоби. При медикаментозній формі скасовують "провокуючий" препарат та призначають засоби, що стимулюють регенерацію. Також при консервативному лікуванні застосовуються фізіопроцедури, вітамінотерапія, неспецифічні методики зміцнення імунітету.
Профілактика
Щоб запобігти хронічному риніту необхідно вести здоровий спосіб життя, приділяти час загартовуванню, відмовитися від діяльності, яка має на увазі контакти з хімічними речовинами.
Важливо повноцінно лікуватися під час застуди, частіше зволожувати слизові носи за допомогою сольових розчинів. Прогулянки на свіжому повітрі завжди йдуть на користь, проте варто уникати переохолодження або перегрівання. Необхідно раціонально використовувати медикаменти, відмовитися від самолікування.
Експертна думка спеціаліста
На думку лікарів, важливу роль розвитку хронічного риніту грає безвідповідальне ставлення хворих до свого здоров'я. Багато людей ігнорують соплі або закладеність місяцями, віддаючи перевагу зверненням до ЛОР похід в аптеку, «за черговим флаконом судинозвужувальних крапель».
Правильне лікування грипу та ГРВІ має на увазі зволоження повітря в будинку, рясне питво, постільний режим. Нежить після застуди не можна вважати невинним залишковим явищем, яке «саме минеться». Саме цей прояв вказує на неповноцінне відновлення слизових носа і можливе мляве запалення, що і є початком хронічного риніту.
Якщо через тиждень після перенесеного захворювання носове дихання повністю не відновилося, необхідно звернутися до ЛОРу, з'ясувати причину порушень і пройти лікування.
Реабілітація
У разі застосування консервативної терапії наші пацієнти живуть звичайним життям, дотримуючись деяких рекомендацій лікаря. При проведенні оперативного втручання максимальний термін перебування у стаціонарі становить 2 дні (зазвичай 1 добу, або пацієнт відпускається додому вже за кілька годин). Реабілітаційний післяопераційний період у цьому випадку становить 2 тижні, протягом яких рекомендується уникати будь-якого перегріву, переохолодження та високих фізичних навантажень.