Головна › Отоларингологія › ЛОР - Захворювання
Риносинусит
Про захворювання
_edited_edited.png)
Гострий риносинусит – це активне запальне ураження слизової оболонки порожнини носа та придаткових носових пазух із раптовим розвитком захворювання, яке не триває довше 4 тижнів. При хронічному риносинусіті патологічний процес триває довше 12 тижнів.
У Центрі малотравматичної хірургії Клініки СИМБІОТИКА проводиться сучасне лікування риносинуситу, яке відповідає принципам доказової медицини. Персоніфікований підхід до кожного пацієнта допомагає досягати найкращих терапевтичних результатів.
Пусковим моментом у розвитку гострого риносинуситу є вірусна інфекція. Всі респіраторно-тропні віруси різною мірою здатні пошкоджувати вії миготливого епітелію і руйнувати війчасті клітини. Ці зміни найбільш виражені до 7-го дня захворювання. Внаслідок чого значно послаблюються локальні захисні бар'єри, та створюються умови для легкого приєднання умовно-патогенної та патогенної мікрофлори, яка постійно мешкає у верхніх дихальних шляхах. Тому часто після вірусної інфекції розвивається вторинна бактеріальна.
Звичка частого висморкування надає несприятливий вплив на стан при носових пазух. Форсоване висморкування створює в носовій порожнині тиск, що дорівнює 60-80 мм рт.ст. Тому інфікований секрет з легкістю з носових ходів проникає в одну або кілька придаткових пазух, найбільш схильна до цього верхньощелепна пазуха.
Види
Вирізняють такі види риносинуситу:
• Гострий – продовжується не більше 4 тижнів, при цьому настає повне одужання.
• Рецидивуючий гострий – на рік спостерігається до 4 епізодів загострення, а безсимптомні періоди тривають щонайменше 8 тижнів.
• Хронічний риносинусит – симптоми (закладеність носа або виділення з носа) є довшими 3 місяців поспіль.
При риносинусіті запальний процес можуть залучатися навколо носові пазухи:
• гайморит – ураження пазухи верхньої щелепи;
• сфеноїдит – запалення пазухи клиноподібної кістки;
• фронтит – ураження лобового синусу;
• етмоїдит – запалення структур ґратчастого лабіринту;
• полісинусит – одночасне ураження кількох пазух.
Перебіг захворювання може бути різним. Тому виділяють 3 ступеня тяжкості (легка, середньоважка та важка), градація між якими ґрунтується на суб'єктивній симптоматиці з боку пацієнта.
Активність запального процесу також буває різною, що накладає відбиток на симптоматику:
• катаральне запалення – найлегша форма;
• гнійне запалення – може супроводжуватись інтоксикацією;
• гіперпластичні зміни в пазухах – розростання слизової оболонки, що може перероджуватись у поліпи, кісти.
Симптоми риносинуситу
Прояви гострого та загострення хронічного риносинуситу багато в чому схожі. Основними симптомами є:
• порушення вільного дихання через носа;
• головний біль;
• слизові чи гнійні виділення з носа;
• погане сприйняття запахів;
• закладеність вух;
• підвищення температури тіла;
• загальна слабкість та погане самопочуття;
• кашель (особливо часто зустрічається у дітей з риносинуситом і виникає за рахунок стікання слизу на задній стінці глотки).
Якщо запалена верхньощелепна або лобова пазуха, біль локалізується в особі, в області перенісся і надбрів'я, може віддавати у верхні зуби на стороні ураження. При сфеноїдиті болить центральна частина голови та потилиця.
Причини
Риносинусит часто має вірусну природу. Збудниками можуть бути:
• риновіруси;
• віруси грипу та парагрипу;
• респіраторно-синцитіальні віруси;
• аденовіруси;
• коронавіруси.
Рідше зустрічається бактеріальний риносинусит, який може бути первинним або розвиватися за вірусною інфекцією. Найбільш значущими бактеріальними агентами є пневмокок і гемофільна паличка, рідше зустрічаються мораксели, стафілококи та стрептококи. Може також зустрічатися і грибковий риносинусит, який часто носить хронічний перебіг. Ця форма іноді призводить до формування міцетоми – своєрідної «грибкової кулі», локалізованої в порожнині пазухи та порушує її функціональний стан.
До тривалого запалення слизової носа і приносових пазух привертають такі стани:
• викривлення перегородки носа;
• булла (повітряна порожнина) середньої носової раковини;
• парадоксальний вигин середньої носової раковини;
• додаткове сполучення верхньощелепної пазухи;
• блокада (закриття) природного сполучення верхньощелепної пазухи;
• свищ між ротовою порожниною та верхньощелепною пазухою;
• імунодефіцит;
• схильність до алергії;
• муковісцидоз – підвищена в'язкість слизу, що зумовлена ферментними порушеннями;
• гіперплазія глоткової мигдалини та її запалення;
• закидання вмісту зі шлунка в стравохід.
Діагностика риносинуситу
Лише 10 років тому для діагностики риносинуситу активно проводилося рентгенологічне дослідження навколо носових пазух і пункція ураженого синуса. Нині таких агресивних методів відійшли.
Отоларингологи, як правило, встановлюють діагноз щодо клінічної симптоматики та даних об'єктивного огляду (проводиться риноскопія, у т.ч. з відеоконтролем).
Додаткові методи обстеження рекомендовані не всім пацієнтам, а лише тим, хто має свідчення. Основними є такі:
• Рентгенографія придаткових пазух.
• Комп'ютерна томографія пазух носа.
• Ультразвукове сканування для виявлення випоту у верхньощелепній та лобовій пазусі, а також для оцінки ефективності терапії (у вагітних та дітей).
• Діагностична пункція та зондування ураженого синуса. Така необхідність нині виникає дуже рідко.
• Мікробіологічне дослідження порожнини носа, що відокремлюється, або пунктату ураженої пазухи. Забір біоматеріалу виконують під контролем ендоскопу. Рекомендується при неефективності антибактеріальної терапії з метою оцінки найбільш ймовірного збудника та визначення його чутливості до антибіотиків.
Методи лікування
Своєчасно розпочате лікування вирішує одразу кілька завдань:
• скорочення періоду активного запалення та якнайшвидше відновлення якості життя;
• запобігати розвиткові інфекційних ускладнень з боку орбіт та головного мозку;
• відновлення функціонального стану навколоносових пазух;
• знищення патогенного збудника, який призвів до розвитку запального процесу.
Хірургічне
Хірургічне лікування показане не всім пацієнтам.
Оперативне втручання виконується у таких випадках:
• наявність анатомічних аномалій будови порожнини носа та навколоносових пазух;
• наявність міцетоми;
• поліпозні розростання;
• розвиток внутрішньочерепних та орбітальних ускладнень;
• неефективність правильно підібраної медикаментозної терапії.
Пункція ураженої пазухи у Центрі хірургії «СМ-клініка» проводиться під адекватним знеболенням. Процедура дозволяє промити запалений синус, видалити патологічний секрет та запровадити необхідні ліки. В одних випадках достатньо пункції синуса, в інших – потрібне розширене втручання.
• При викривленні носової перегородки проводиться її одномоментна корекція.
• За наявності булли середньої носової раковини виконують її ендоскопічне видалення.
• У разі додаткового отвору в пазусі його з'єднують із основним, щоб забезпечити нормальну циркуляцію повітряних потоків.
У Центрі малотравматичної хірургії відійшли від оперування класичними радикальними методиками. Їхнє місце зайняли менш травматичні функціональні ендоскопічні втручання з використанням спеціального мікроінструментарію та м'якотканих шейверів. Такі техніки операції супроводжуються легшим перебігом післяопераційного періоду, меншим числом ускладнень.
Консервативне
Основним методом лікування середньотяжких та важких форм є призначення антибітіоків з урахуванням найбільш ймовірного патогену. Підібрати найбільш раціональний препарат допомагають результати останніх епідеміологічних досліджень та особливості клінічної симптоматики. Системні антибіотики рекомендуються не всім пацієнтам, а лише тій категорії, у яких до 7-го дня захворювання відсутнє поліпшення або якщо стан погіршується у будь-які терміни.
Другим напрямом у лікуванні є інтраназальні кортикостероїди. Ці спреї та краплі допомагають зменшити секрецію залоз слизової та тканинний набряк, за рахунок чого покращується носове дихання та відновлюється відтік запального секрету з навколоносової пазухи. Місцеві кортикостероїди показані при будь-яких формах тяжкості риносинуситу, а при легкій та середньотяжкій течії можуть бути єдиним варіантом лікування.
Топічні судинозвужувальні краплі та аерозолі зменшують тонус кровоносних судин порожнини носа, розширюють носові ходи та покращують носове дихання. Найкращі результати в лікуванні показують препарати з пролонгованою дією та у формі аерозолів, т.к. можна чітко визначати дозу лікарського засобу, що вводиться.
Як симптоматичний захід широко використовуються промивання порожнини носа. Корисні регулярні промивання ізотонічним розчином кімнатної температури двічі на день. Така процедура допомагає зволожувати слизову оболонку, покращує функціонування миготливого епітелію та сприяє механічному видаленню патогенів та мікрочастинок пилу.
Імунотерапія проводиться лише за затяжних формах хронічного риносинусита чи тлі імунодефіциту.
Профілактика
Повністю захиститися від гострого риносинуситу неможливо, т.к. респіраторні віруси та бактерії постійно циркулюють у навколишньому середовищі. Однак можна знизити ризики переходу захворювання на хронічну форму. Для цього рекомендується:
• Своєчасно лікувати каріозні зуби та інші осередки хронічної інфекції.
• Правильно харчуватися та щодня гуляти на свіжому повітрі, щоб зміцнити імунітет.
Експертна думка спеціаліста
При риносинусіті запалення слизової носа первинне, а залучення до патологічного процесу слизової оболонки навколоносових ходів вдруге. Чим раніше буде розпочато лікування, тим швидше відновиться функція повітропровідних шляхів і тим менша ймовірність розвитку ускладнень.
У сучасних умовах першою лінією лікування є консервативні заходи. Широко застосовувані раніше пункції навколо носових пазух нині використовуються дуже рідко і лише за наявності строгих показань. Сучасне лікування риносинуситу проходить комфортно та результативно, тому з візитом до отоларинголога не варто затягувати.
Реабілітація
Після операції рекомендується дотримуватись простих правил:
• стежити за гігієною порожнини носа та рота;
• обмежити інтенсивні фізичні навантаження;
• не приймати гарячу ванну, не відвідувати сауну;
• не засмагати, зокрема. у солярії.
Обмежувальні заходи поширюються до періоду повного одужання, про який проінформує оториноларинголог на контрольному огляді.