Головна › Отоларингологія › ЛОР - Захворювання
Медикаментозний риніт
Про медикаментозний риніт
Медикаментозний риніт - одна з форм хронічного нежитю, що розвивається на фоні застосування лікарських засобів.
Носові раковини забезпечують зволоження, зігрівання або навпаки охолодження повітря при вдиху. Ці функції реалізується з допомогою безперервної роботи слизових оболонок, і навіть судин. М'які або кавернозні тканини носа добре васкуляризовані, тобто мають дуже розвинену мережу дрібних капілярів. Їхній тонус регулюється вегетативною нервовою системою в пасивному режимі (незалежно від волі людини). При зміні умов судини можуть розширюватися, наповнюючись кров'ю або звужуватися. При цьому змінюється товщина стінок раковин та, відповідно, сила повітряного потоку. Таким чином забезпечується захист верхніх та нижніх дихальних шляхів від серйозного перепаду температури та вологості у зовнішньому середовищі.
При використанні деяких лікарських засобів регуляція судинного тонусу порушується. До таких наслідків може призвести вживання антигіпертензивних засобів, препаратів для лікування аденоми простати, еректильної дисфункції та ін. Прямий вплив на тонус судин носа мають ліки для інтраназального застосування групи деконгестантів (судинозвужувальні краплі та спреї в ніс). Їх призначають зменшення набряку слизових носа і корекції порушень дихання. Деконгестанти добре справляються зі своїм завданням при закладеності носа. Вони забезпечують швидке звуження судин, у результаті відновлюється прохідність носових шляхів. Недоліком засобів цієї групи є їхня виключно симптоматична дія. Іншими словами, судинозвужувальні спреї не лікують нежить, а лише забезпечують тимчасове полегшення дихання.
Регулярне використання деконгестантів для відновлення дихання носом веде до звикання. Природна регуляція тонусу стінок судин порушується. Вони постійно перебувають у розширеному стані, що супроводжується набряклістю назальних структур та закладеністю. Проблеми з носовим диханням зберігаються до моменту надходження нової дози ліків. Таким чином, виникає коло, замкнене на прийомі препарату. Пацієнт не може вільно дихати без крапель, але його повторне застосування лише посилює порушення та робить залежність стійкішою.
Зміни регуляції тонусу судин супроводжуються підвищенням проникності капілярів, що проявляється серйозним набряком. Надлишкова рідина виводиться із тканин шляхом активізації залоз слизової оболонки. Вони виробляють багато секрету, що супроводжується рясним виділенням з носа.
Тривале застосування судинозвужувальних засобів веде до морфологічних змін слизової оболонки. Спочатку ворсинки миготливого епітелію втрачають рухливість, порушується механізм очищення слизових оболонок. В результаті відбувається метаплазія вистилання - заміна функціонального миготливого епітелію плоским. Подібні зміни загрожують гіперпластичними процесами у слизових з утворенням поліпів, а також атрофічними змінами та серйозними порушеннями функції носових структур, що несприятливо для всього організму.
Види
Залежно від механізму розвитку виділяють 2 форми медикаментозного риніту:
• Власне медикаментозний риніт. Розвивається і натомість застосування топічних деконгестантів. Характеризується утрудненням носового дихання та психологічною залежністю хворого від препарату.
• Лікарсько-асоційований риніт. Розвивається внаслідок застосування препаратів, які прямо чи опосередковано впливають на тонус судин носа чи вегетативну нервову систему.
Симптоми
Провідною ознакою медикаментозного риніту є постійна або періодична закладеність носа, аж до повної відсутності можливості дихати. Стан покращується невдовзі після застосування судинозвужувальних крапель.
При зміні зовнішніх умов або положення тіла у просторі спостерігаються рідкі виділення з носа. При тривалому перебігу лікарського риніту вони можуть стати слизовими або гнійними. У запущених випадках при розвитку атрофічного риніту виділення гнійні, смердючі, формують скоринки на слизових.
Вторинними симптомами медикаментозного риніту можуть бути:
• головні болі;
• зниження слуху, закладеність та шум у вухах;
• порушення сну;
• збої серцевого ритму;
• перепади артеріального тиску;
• біль у серці.
Залежність від судинозвужувальних засобів може бути причиною нестабільного психоемоційного стану, дратівливості, тривожності.
Причини медикаментозного риніту
Лікарсько-асоційований медикаментозний риніт можуть викликати такі медикаменти:
• препарати зниження артеріального тиску;
• нейролептики;
• засоби для лікування епілепсії;
• препарати для пероральної контрацепції;
• засоби для потенції.
Залежність від назальних крапель провокують препарати групи альфа-адреноміметиків короткої дії (назальні спреї, які часто зустрічаються в рекламі), ось деякі з них:
• фенілефрин (Віброцил, Метазон, Назол Кідс);
• нафазолін (Санорін, Нафтізін);
• тетризолін (Тізін).
Перелічені засоби при тривалому та частому застосуванні пригнічують синтез норадреналіну, відповідального за звуження судин за нормалізації зовнішніх умов. Також вони знижують чутливість альфа-адренорецепторів до ендогенного (внутрішнього, виробленого організмом) норадреналіну і безпосередньо до судинозвужувального препарату. В результаті розвивається синдром "рикошету". Тривала вазоконстрикція (примусове звуження судин) призводить до різкої вазодилатації (розширення) невдовзі після припинення дії препарату. Нерідко пацієнтам доводиться поступово збільшувати дозу крапель, оскільки стандартна не допомагає позбутися закладеності носа.
Лікарсько-асоційований медикаментозний риніт розвивається при тривалому вживанні медикаментів системної дії. Істинний медикаментозний риніт розвивається набагато швидше. Медикаментозний риніт від деконгестантів швидко розвивається. Достатньо регулярно використовувати судинозвужувальні краплі протягом 10-14 днів. У схильних осіб синдром «рикошету» проявляється через 3-4 дні.
Деконгестанти нового покоління (оксиметазолін, ксилометазолін) негаразд швидко викликають медикаментозний риніт, проте це отже, що їх можна використовувати безконтрольно. Звикання може розвинутись через 7-14 днів.
Діагностика
Медикаментозний риніт можна діагностувати ще на етапі першої консультації лікаря-отоларинголога. На цю форму захворювання вказують скарги пацієнта на утруднення носового дихання та необхідність регулярно користуватися судинозвужувальними краплями.
Після збору анамнезу лікар проводить об'єктивний огляд (передню та задню риноскопію). Обстеження може містити ендоскопію порожнини носа, магнітно-резонансну або комп'ютерну томографію придаткових пазух. У процесі досліджень можуть бути виявлені супутні патологічні стани (новоутворення порожнини носа та пазух, атрофія слизових та ін.)
Методи лікування
При невеликому терміні медикаментозного риніту морфологічні зміни слизових оболонок, як правило, відсутні. У цьому випадку проводять консервативне лікування, спрямоване на повну відмову від застосування деконгестантів та відновлення функцій раковин носа. Якщо медикаментозний риніт спричинив гіпертрофічні зміни, показані радикальні методи лікування (хірургічне втручання).
Хірургічне
Радикально розв'язувати проблему вазомоторного риніту дозволяють хірургічні операції. Нині застосовують малотравматичні методики, створені задля зменшення обсягу нижніх раковин без ушкодження слизової оболонки. Найбільш стійкі порушення судинного тонусу поступово призводять до гіпертрофії раковин носа. Кавернозна тканина і стінки потовщуються, а діаметр носових ходів звужується. І тут виправити ситуацію допоможе хірургічна операція. У процесі втручання видаляють тканини, що розрослися, що дозволяє повністю нормалізувати дихання через носові ходи.
З цією метою проводять конхотомію (хірургічне видалення тканин раковин), ультразвукову дезінтеграцію або лазерну та радіохвильову вазотомію. Оптимальні результати також дають малотравматичні методики лікування, а саме:
• Турбінопластика Шейвер. Потовщені тканини видаляють приладом, що їх подрібнює, а потім аспірує. Особливості будови шейвера дозволяють ввести прилад через невеликий отвір, що унеможливлює накладення швів.
• Підслизова вазотомія. У процесі операції проводять невеликі розрізи на передній частині раковин. Через ці отвори під слизову оболонку вводять распатор, яким видаляють гіпертрофовані ділянки.
• Редукція. Під час втручання використовують біполярний пінцет, який забезпечує випарювання частини м'яких тканин та моментальне зменшення об'ємів стінок раковин.
Методику проведення операції та обсяг втручання визначають індивідуально для кожного пацієнта.
Консервативне
Лікування медикаментозного риніту передбачає створення умов нормального чи задовільного носового дихання під час скасування деконгестантів. Після відновлення слизових та нормалізації тонусу судин пацієнт зможе дихати без ліків. Для цього призначають протиалергічні засоби системної дії, топічні глюкокортикостероїди, фізіопроцедури, фітотерапевтичні препарати.
Якщо медикаментозний риніт викликаний прийомом лікарських засобів системної дії, пацієнту рекомендують проконсультуватися з профільним фахівцем з приводу відміни/заміни препарату.
У тих випадках, коли медикаментозний риніт супроводжується гіпертрофічними змінами у структурах носа, проводять хірургічне лікування.
Профілактика
Превентивні заходи включають своєчасне лікування ГРВІ, застуд та захворювань ЛОР-органів, що супроводжуються нежиттю, виключно під контролем лікаря. Застосування судинозвужувальних засобів не повинно тривати довше 5-7 днів. Якщо нежить зберігається понад 1 тиждень, слід провести обстеження, щоб встановити його причини.
Реабілітація
Після завершення операції порожнину носа тампонують дуже рідко. Якщо тампони були встановлені, їх видаляють через добу, після чого пацієнт може вирушати додому. При малоінвазивних операціях (радіохвилі, лазер, ультразвук), операція може бути виконана в амбулаторних умовах під місцевою анестезією.
Після видалення тканин раковин спостерігається набряк м'яких тканин. Носовий подих відновлюється через 5-7 днів. Період реабілітації триває 2-3 тижні. У цей час краще відмовитись від вживання алкоголю, теплових процедур, серйозних фізичних навантажень.