Головна › Отоларингологія › ЛОР - Захворювання
Киста клиновидної пазухи
Про захворювання
_edited_edited.jpeg)
Кіста клиноподібної пазухи - це доброякісне порожнинне утворення з рідиною всередині, розташоване в тілі клиноподібної кістки (основний додатковий синус носа).
Справжні кісти придаткових синусів формуються при закорковуванні проток залоз. Поступово, рідина накопичується, розтягуючи стінки протоки. У деяких випадках усередині кісти розвивається інфекційний процес. У цьому випадку мішкоподібна освіта заповнюється гноєм. Механізм розвитку захворювання пов'язаний з порушенням миготливого епітелію, що нерідко зустрічається при хронічних запальних захворюваннях, алергії, постійному впливі шкідливих речовин.
Кіста може довгий час ніяк не проявлятися клінічно та провокувати симптоми лише при досягненні значних розмірів. Порушуючи повітрообмін усередині пазух, кісти є провокуючим фактором хронічних синуситів. У такому разі виникають симптоми, характерні для запалення при носових пазух (риніт, закладеність носа та ін.)
Кісти клиноподібної пазухи виявляються досить рідко. Серед проявів найчастіше трапляється головний біль. Анатомічно основна пазуха розташована ближче до основи черепа, що ускладнює діагностику та процес лікування локалізованих у ній патологічних утворень. Однак застосування сучасних методів обстеження розв'язує цю проблему та сприяє швидкому встановленню об'єктивного діагнозу, на підставі якого проводиться лікування.
Види
Залежно від структури та причин розвитку виділяють такі види кіст:
- Справжні. Розвиваються внаслідок непрохідності проток залоз. Зовні та зсередини їх капсула вистелена епітелієм і ущільнюється колагеновими волокнами.
- Помилкові. Формуються в товщі слизової оболонки та не мають внутрішньої вистилки.
- Вроджені. Зумовлені анатомічними особливостями будови пазух чи аномаліями розвитку.
- Одонтогенні. Формуються в ділянці зачатків зубів або навколо інфікованих каналів верхніх зубів при карієсі.
Симптоми кісти клиноподібної пазухи
Кісти малих розмірів зазвичай не доставляють дискомфорту. Ранні ознаки як риніту і закладеності носа виникають і натомість простудних захворювань. Запальні зміни слизової оболонки зберігаються навіть після повного одужання. Пацієнта може турбувати слизові або гнійні виділення, кашель, обумовлений стіканням слизу по задній стінці глотки.
У процесі зростання освіта може здавлювати судини та нервові закінчення. Порушення мікроциркуляції проявляються головними болями (частіше в потилично-тім'яній ділянці), болями в лицьовому відділі черепа, сльозотечею, дискомфортом під час руху очима. У важких випадках кіста заповнює всю клиноподібну пазуху, що веде до деформацій або витончення її стінок, а також до підвищення ризику внутрішньочерепних ускладнень.
Причини
Протоки залоз можуть закупорюватися внаслідок порушень дренажу пазухи на фоні млявого запального процесу.
Кісти частіше виявляють у молодих людей (12-25 років) із хронічним синуситом в анамнезі. Провокуючими факторами можуть бути:
• відсутність адекватного лікування синуситу;
• часті респіраторні захворювання;
• гострі інфекції верхніх дихальних шляхів;
• робота у шкідливих умовах (регулярні контакти з димом, пилом, токсичними хімічними речовинами);
• порушення імунітету;
• алергічні реакції;
• особливості анатомії лицьового відділу черепа;
• захворювання зубів (карієс, порушення прорізування);
• хірургічні маніпуляції у ділянці пазух;
• викривлення перегородки носа;
• вазомоторний та гіпертрофічний риніт.
Застуда чи респіраторна інфекція здатні прискорити зростання кісти, що супроводжується посиленням симптоматики та порушенням якості життя.
Діагностика кісти клиноподібної пазухи
Перший етап діагностики передбачає консультацію оториноларинголога. Лікар ретельно збирає анамнез, аналізує скарги пацієнта, після чого переходить до огляду.
Для первинної оцінки анатомії та стану слизових верхніх дихальних шляхів оториноларинголог проводить передню та задню риноскопію. У процесі огляду можуть бути виявлені дефекти будови порожнини носа, запальні зміни, патологічне відділення в області носових раковин.
Поглиблені дані про стан пазух соуст отримують в процесі ендоскопічного дослідження. Щоб об'єктивно оцінити структуру синусів, проводять комп'ютерну томографію.
Методи лікування
Консервативних методів лікування кіст клиноподібної пазухи не існує. При випадковому виявленні дрібних утворень, які не доставляють пацієнту дискомфорту, застосовують тактику очікування з оцінкою динаміки патологічного процесу. Хірургічне лікування проводять за показаннями (активне зростання кісти, наявність симптомів, рецидивні синусити).
Хірургічне
Кісти клиноподібної пазухи носа видаляють хірургічним способом. Показаннями для операції виступають такі стани:
- прогресуюче зростання кісти;
- великі розміри кіст;
- хронічний синусит.
З метою видалення кіст навколоносових пазух проводять малотравматичні операції ендоназальним способом (через ніс). Доступ до освіти формують через природні отвори за допомогою мікрохірургічного інструментарію. Такий підхід дозволяє усунути новоутворення та при цьому мінімально травмувати здорові тканини. Ендоскопічне обладнання дає можливість хірургу контролювати свої дії візуально та повністю усунути змінені ділянки слизової оболонки.
Консервативне
Терапевтичні заходи проводять на етапі підготовки до хірургічного втручання. Пацієнту можуть призначити медикаментозну терапію протизапальними засобами, гігієнічну обробку порожнини носа спеціальними розчинами. У післяопераційному періоді здійснюють медикаментозну профілактику інфекційних ускладнень. При необхідності призначають судинозвужувальні краплі.
Профілактика
Специфічних способів профілактики кіст клиноподібної пазухи носа немає. Важливо уникати факторів, здатних спровокувати хронічне запалення слизових оболонок носа та синусів. Повноцінне лікування респіраторних інфекцій під контролем лікаря, проживання в умовах сприятливої екологічної обстановки, здоровий спосіб життя та відмова від шкідливих навичок сприяють загальному оздоровленню організму. Під час роботи у шкідливих умовах важливо використовувати засоби індивідуального захисту.
Експертна думка спеціаліста
Кіста клиноподібної пазухи носа найчастіше немає симптоми риніту. Досить частим проявом є головний біль незрозумілої локалізації. Відсутність специфічної клінічної картини ускладнює первинну діагностику і є причиною пізнього звернення до лікаря. Щоб визначити суть проблеми, потрібен комплексний підхід до діагностики та лікування. Висококваліфікований оториноларинголог спирається на дані анамнезу, огляду та інструментального обстеження, намагається встановити причини патології. Враховуючи всі ці дані, лікар встановлює об'єктивний діагноз і складає персоніфікований план лікування, що дозволяє досягти повного одужання пацієнта.
Реабілітація
Відновлення після ендоназального видалення кіст клиноподібної пазухи займає 2-4 тижні, що визначається обсягом втручання.
У перші 2 доби пацієнт перебуває у стаціонарі під наглядом медичного персоналу. Виписка можлива невдовзі після видалення з порожнини носа тампонів, якщо їх було встановлено під час операції з гемостатичною метою. У період реабілітації слід уникати надмірних навантажень, теплової дії, вживання алкоголю.